із здивуванням ірраціональної людини що знайшла кого-небудь хто ставить ідеї розуму вище за жваву і дійсну подію щось подібне здається йому майже неймовірним зазвичай буває вже абсолютно безнадійним якщо спробувати піднести йому щось принципове в цьому напрямі бо раціональне пояснення настільки ж незнайоме йому і навіть осоружно наскільки немислимо здалося б раціоналістові укласти контракт без обміну думками і зобов'язання цей пункт приводить мене до проблеми психічних стосунків між представниками різних типів психічне відношення позначається в сучасній психіатрії терміном «раппорт» запозиченим біля французької гіпнотичної школи раппорт полягає перш за все у відчутті існуючої згоди не дивлячись на визнану відмінність навіть визнання існуючих відмінностей якщо тільки воно обопільне є вже раппорт відчуття згоди якщо ми при нагоді усвідомлюємо це відчуття у вищій мірі то ми відкриємо що це не просто відчуття непіддатливе в своїх властивостях подальшому аналізу але також і збагнення або вміст пізнання що передає пункти угоди в розумовій формі це раціональне зображення застосовне виключно до раціоналіста а зовсім не до ірраціональної людини бо її раппорт заснований зовсім не на думці а на паралельності що здійснюється і жвавих подій взагалі його відчуття згоди є спільне сприйняття якого-небудь відчуття або інтуїції раціональний сказав би що раппорт з ірраціональним заснований на чистій випадковості якщо випадково об'єктивні ситуації узгоджуються між собою тоді і здійснюється щось ніби людського відношення але ніхто не знає як буде значення і яка тривалість цього відношення для раціоналіста часто буває прямо болісна думка що відношення триває якраз лише до тих пір поки зовнішні обставини випадково допускають таку спільність це представляється йому не особливо людяним тоді як ірраціональний саме в цьому випадку убачає особливо красиву людяність результатом цього є те що вони дивляться один на одного як на людей позбавлених стосунків як на людей на яких не можна вважатися і з якими зовсім неможливо по-справжньому ужитися проте до такого результату можна прийти лише тоді якщо свідомо спробувати віддати собі звіт в своїх стосунках до ближнього але така психологічна сумлінність не дуже звичайна тому часто виявляється що не дивлячись на абсолютну відмінність в точках зору все-таки встановлюється щось ніби раппорта і притому таким чином перший з мовчазною проекцією передбачає що другою в істотних пунктах має таку ж думку а другою передчуває або відчуває об'єктивну спільність про яку проте перший свідомо і уявлення не має і готівка якої він негайно ж зачав би заперечувати абсолютно так само як другому ніколи і в голову не могло б прийти що його відношення покоїться на спільності думок такий раппорт є найбільш частим він заснований на проекції яка згодом стає джерелом непорозумінь психічне відношення в экстравертной установці регулюється завжди по об'єктивних чинниках за зовнішніми умовами те що людина є усередині ніколи не має вирішального значення для нашої сучасної культури экстравертная установка по відношенню до проблеми людських відносин є принципово керівною зустрічається звичайно і интровертный принцип але його значення є виключенням і апелює до терпимості сучасного покоління 3 інтровертний тип а) спільна установка свідомостіяк я вже виклав у відділі введення цього розділу интровертный тип відрізняється від экстравертного тим що він орієнтується переважно не на об'єкт і не на