такий стан запруженности або скупчення лібідо шляхом відвернення уваги (лібідо) від об'єктів і від психічних станів від «протилежностей» відсікання плотських сприйнять і погашення вмісту свідомості владно приводять людину до пониження свідомості взагалі (точно так як і під час гіпнозу) і оживляють тим самим вміст несвідомого тобто відвічні образи які через їх універсальність і їх безмежну старовину мають космічний і надлюдський характер таким чином привносяться все ті уподібнення сонцю вогню полум'ю вітру диханню і т д що спрадавна служили символами для продуктивної творчої рушійної світами сили оскільки я детально досліджував символи лібідо в спеціально присвяченому цьому питанню праці /29/ то тут я можу позбавити себе від повторень ідея творчого світового принципу є проекція сприйняття жвавої суті в самій людині було б краще всього розуміти цю суть абстрактно як енергію для того щоб із самого початку виключити всякі непорозуміння віталізму однак з іншого боку треба рішуче відкинути і те гипостазирование поняття енергії яке дозволяють собі сучасні енергетики разом з поняттям енергії дано і поняття протилежності тому що енергетичний процес необхідно передбачає існування деякої протилежності тобто двох різних станів без яких ніякий процес взагалі не неможливий кожен енергетичний феномен (а феноменів неенергетичних взагалі немає) виявляє початок і кінець верх і низ жару і холод раннє і пізніше виникнення і мета і т д тобто пари протилежностей нероздільність понять енергії і протилежності властива також і поняттю лібідо тому символи лібідо міфологічні або філософськи-умоглядні або прямо представлені протилежностями або ж швидко розпадаються на протилежності я вже раніше указував на таке внутрішнє розколювання лібідо і наткнувся при цьому на опір але як мені здається необгрунтоване бо безпосереднє асоціювання символу лібідо з поняттям протилежності підтверджує мою правоту ту ж саму асоціацію ми знаходимо і в понятті або символі брахмана у одному з гімнів рігведи [rigveda 10 31 6 (deussen)] є чудове місце в якому брахман є в образі молитви і в той же час в образі домировой творчої сили причому остання виявляється такою що розпалася на статеві протилежності 15 «і ось ця молитва співця розростаючиськоровою стала ще до світу тієї що мала буття і в лоні бога цього спільне житломає сонм богів єдиного годування вихованців чим був деревний матеріал чим було древоз яких ними вирубано небо і землютими двома що не стараючись завжди допомогти готовіі в зміні днів і до сходу зірок -немає нічого що було б як він великевін бик що несе на собі і небеса і землювін мережею хмар як шкурою опоясанийвін володар що мчить як сурья на блідих конях як сонця промінь він далеко всю землю осяваєпроноситься по істотах як вітер по туманах там де він носиться в образі варуйи митрипоширюючи жарке світло - в лісах як агні коли корова що до нього приганяли народилавона рухлива провела недвижное на світлохоча сама паслася вільно і сина народила який був старіший за батьків» у catapatha-brahmanam 2 2 4 ця безпосередньо пов'язана з творцем миру протилежність змальована в іншій формі «спочатку один лише праджапаті [космічний творчий принцип-лібідо taitt -samh 5 5 2 1 «після того як він створив всі тварюки він пронизав їх любов'ю»] був