відношеннях незалежний від зовнішнього роздратування хоча він пристібається до кожного відчуття [до питання про відмінність відчуття і відчуття див /78- bd 1 s 350 ff/] навіть «байдуже» відчуття має «плотське забарвлення» а саме забарвлення байдужості що знову-таки виражає відому оцінку тому відчуття є також різновид думки що відрізняється проте від інтелектуальної думки постільки поскільки воно складається не для встановлення логічного зв'язку а для встановлення перш за все суб'єктивного ухвалення або відкидання оцінка за допомогою відчуття поширюється на всякий вміст свідомості якого б роду воно не було якщо інтенсивність відчуття підвищується то виникає афект (див ) який є стан відчуття з помітними тілесними иннервациями відчуття відрізняється від афекту тим що воно не викликає помітних тілесних іннервації тобто викликає їх не більше і не менше ніж звичайний розумовий процес звичайне «просте» відчуття конкретно (див ) тобто змішано з елементами інших функцій наприклад дуже часто з відчуттями у такому спеціальному випадку відчуття можна позначити як афектне або ж (як в справжній роботі) відчуття-відчуття причому під цим поняттям я розумію перш за все нероздільне злиття відчуття з елементами відчуття таке характерне змішення знаходиться скрізь де відчуття виявляється недиференційованою функцією найясніше в психіці невротика з диференційованим мисленням хоча відчуття само по собі є функція самостійна проте воно може опинитися залежно від іншої функції наприклад від мислення унаслідок чого виникає таке відчуття яке супроводжує мислення і лише остільки не витісняється зі свідомості оскільки воно укладається в інтелектуальні поєднання від звичайного конкретного відчуття слід відрізняти відчуття абстрактне як абстрактне поняття (див мислення) відкидає відмінні риси охоплюваних їм речей так і абстрактне відчуття піднімається над відмінностями окремого оціненого ним вмісту і створює «настрій» або такий стан відчуття яке охоплює всі окремі різні оцінки і тим самим знімає їх як мислення упорядковує вміст свідомості підводячи їх під поняття так відчуття упорядковує свідомий вміст по їх цінності для свого носія чим конкретніше відчуття тим субъективнее і персональнее встановлена ним цінність навпаки чим відчуття абстрактніше тим більше спільною і об'єктивною стає встановлювана ним цінність як абсолютно абстрактне поняття вже не покриває одиничності і особливості речей а лише їх загальність і нерізність так і абсолютно абстрактне відчуття не покривається вже одиничним моментом і його забарвленням що відчуває але лише сукупністю всіх моментів і їх нерізністю згідно цьому відчуття подібно до мислення є функція раціональна бо за свідченням досвіду цінністю загалом встановлюються по законах розуму точно так як і поняття загалом утворюються по законах розуму зрозуміло що наведені вище визначення зовсім ще не