і як передається по тих або інших каналах зв'язку і яким чином забезпечується інтеграція і регульована генералізує (перемикання) різних ефектів для зв'язку між окремими функціональними системами мозку повинен існувати окремий універсальний механізм який володіє властивостями проводити збудження в різних напрямах на думку багатьох авторів – гасто (h gastaut et al 1978) а фессара (1962) джаспера (h h jasper et al 1955) дж моруцци (1962) така функція цілком пов'язана з діяльністю ретикулярної неспецифічної системи мозку неспецифічна система мозку пише п в бундзен (1972) є вкрай адаптивною системою управління здатною в широких межах перебудовувати функціональну організацію специфічних і неспецифічних сенсорних підсистем як з метою мінімізації енерговитрат так і з метою підвищення поточної інформаційної ємкості мозку в той же час у вивченні механізмів побудови рухів залишаються ще величезні білі простори до яких а с батуєв і о п таїров (1978) відносять принципи породження плану рухової поведінки принципи запам'ятовування і відтворення послідовності рухових актів а також формування вбудованих рухових програм в пре- і постнатальному онтогенезі (у нормі і тим більше при патології – і с ) ***розділ iii онтогенез § 1 спільних положень є певна залежність клінічної картини від стадії онтогенетичного розвитку мозку до часу його ураження тому публікації авторів розглядуючих дцп з онтофілогенетічеських позицій є особливо коштовними хоча на жаль вельми нечисленними розвиток дитяти пише р п нарциссов (1989) періодично приводить до внутрішньо детермінованого нестійкого стану що різко збільшує ризик виникнення патологічних процесів звідси виникає необхідність вивчення як критичних періодів розвитку як провокуючі чинники і можливо “етіологічні механізми” так і роль механізмів морфогенезу в купіруванні морфологічних процесів окремо має бути поставлена завдання “ціни” перенесеного дитям захворювання в його онтогенезі можна спробувати продовжити думку р п нарциссова про роль механізмів морфогенезу в купіруванні в даному випадку патоморфологічних процесів чи так необхідно зачинати лікування хворого – і не лише дитячим церебральним паралічем – дитяти у момент його звернення до лікарки як це прийнято в нашій медичній практиці чи не слід діждатися когось “сприятливого” морфогенетічеського періоду тобто всякому лікуванню і всякій реабілітації – свій час звичайно проблема ця далека від свого дозволу і на даний момент може тільки ставитися виходячи з пропозиції в а ілюхиной (1979) що для різних структур існує генетично детермінована онтогенетічеськи сформована і закріплена шкала можливих станів не можна виключити що зачало лікувально-реабілітаційних заходів в критичний період розвитку хворого дитяти може з'явитися ятрогенним етіологічною дією і замість позитивного ефекту зробить негативний вплив – шляхом активації механізмів патогенезу що як діють так