так і для іншого є естетична проблема питання сприйняття «сенсація» таким чином біля интровертного зникає свідомість свого тілесного існування так само як і його дія на інших з экстравертной точки зору про нього сказали б «дійсність не існує для нього він вдається до безплідних марень» правда споглядання образів несвідомого створюваних творчою силою в невичерпному достатку безплідно в сенсі безпосередньої користі але оскільки ці образи суть можливості концепцій що можуть за відомих умов повідомити енергії новий потенціал остільки і ця функція найбільш чужа зовнішньому світу неминуча загалом психічному домоводстві так само як і психічне життя народу зовсім не має бути позбавлена відповідного типа ізраїль не мав би своїх пророків якби цього типа не існувало інтровертная інтуїція захоплює ті образи які виникають з основ несвідомого духу що існують апріорі тобто через спадковість ці архетипы сокровенна суть яких досвіду недоступна є осадом психічного функціонування біля цілої лави предків тобто це суть досліди органічного буття взагалі накопичені миллионократными повтореннями і що згущують в типів тому в цих архетипах представлені всі досліди які спрадавна зустрічалися на нашій планеті і чим частіше і чим інтенсивніше вони бували тим виразніше вони виступають в архетипе архетіп кажучи разом з кантом є як би ноумен того образу який інтуїція сприймає і сприймаючи створює оскільки несвідоме немає щось нерухоме на зразок психічного caput mortuum («мертва голова») а навпроти щось приймаючу участь в житті і що випробовує внутрішні перетворення - перетворення які стоять у внутрішньому відношенні до спільного звершення взагалі - те интровертная інтуїція через сприйняття внутрішніх процесів дає відомі дані які можуть мати видатне значення для розуміння спільного звершення вона може навіть з більшою або меншою виразністю передбачати нові можливості а також і те що згодом дійсно настає її пророче передбачення можна пояснити з її відношення до архетипам що представляють собою закономірний перебіг всіх речей доступних досвіду 9 інтровертний інтуїтивний типколи интровертная інтуїція досягає примату то її своєрідні риси теж створюють своєрідного типа людини а саме містика-мрійника і провидця з одного боку фантазера і художника - з іншою останній випадок можна було б вважати за нормальний бо цей тип має загалом схильність обмежувати себе восприемлющим характером інтуїції інтуїтивний залишається звичайно при сприйнятті його вища проблема - сприйняття і оскільки він продуктивний художник оформлення сприйняття фантазер же задовольняється спогляданням якому він надає оформляти себе тобто детермінувати себе природно що поглиблення інтуїції викликає часто надзвичайне видалення індивіда від відчутної дійсності так що він стає досконалою загадкою навіть для своєї найближчої середи якщо він художник то його мистецтво сповіщає незвичайні речі речі не від миру сього які переливаються всіма кольорами і є одночасно значними і банальними прекрасними і недоладними піднесеними і химерними але якщо він не художник то він часто виявляється невизнаним генієм празднозагубленной величиною чимось на зразок мудрого напівдурня фігурою для «психологічних» романів хоча перетворення сприйняття на моральну проблему лежить не зовсім на шляху интровертного типа бо для цього необхідне деяке посилення судячих функцій проте досить вже відносно невеликій диференціації в думці щоб перемістити споглядання чисто естетичною в моральну плоскість від цього виникає особливий різновид цього типа який хоча істотно відрізняється від