зближенню недоступний відчуженню недоступний для вигоди недоступний для збитку недоступний для честі недоступний для ганьби» [дао-де-цзін гл 56 ]10 єдність з дао має схожість з духовним станом дитяти (гл 10 28 55 ) [у російському виданні 1929 року дана вставка відсутня цитую по англійському виданню - прим ред can you keep the unquiet physical soul from strayong hold fast to the unity and never quit it can you when concentrating your breath make it soft like that of а little child he who knows the male yet cleaves to what is female becomes like а ravine receiving all things under heaven and being such а ravine he knows all the time а power that he never calls upon in vain this is returning to the state of infancy the impunity of what which is fraught with this power may be likened to that of an infant ]відомо що така психологічна установка є також однією з умов отримання християнського царства божого яке - не дивлячись на всі раціональні тлумачення - є по суті центральна ірраціональна суть образ і символ від яких виходить рятівна дія але тільки християнський символ має більш соціальний (державний) характер ніж споріднені йому східні поняття ці останні непосредственнее примикають до динамічних уявлень що в усякому разі існували від старовини а саме до образу магічної сили витікаючої від речей і людей а на вищому ступені - від богів або від єдиного принципу і согласно представленням даоської релігії дао розпадається на дві принципові протилежності на ян і інь ян є тепло світло мужність інь є холод тьма жіночність ян є також і небо а інь - земля з сили ян відбувається шен (shen) небесна частка людської душі а з сили інь відбувається квей (kwei) земна частка душі таким чином людина як мікрокосм є і з'єднувачем пар протилежностей небо людина і земля складають три основні елементи миру іменованих сан-тсай (san-tsai) цей образ є цілком первісне уявлення подібні якому ми знаходимо і в інших країнах наприклад в западноафриканском міфі про прародителів обатала і одудуа (небо і земля) що лежали разом в гарбузі до тих пір поки між ними не виник син - людина отже людина як мікрокосм що сполучає в собі світові протилежності відповідає ірраціональному символу об'єднуючому протилежності психологічні такий відвічний образ людини предносился очевидно і шиллеру коли він назвав символ «жвавим чином» роздвоєння людської душі на душу шен або хван (hwan) і душу квей або поо (р'о) є великою психологічною істиною це китайське уявлення знаходить собі відгук знову-таки у відомих строфах «фауста» ах дві душіживуть в хворих грудях моїйодин одному чужі -і жадають розділення з них однією мила земля -і тут їй любимий на цьому світіінший - небесні поляде духи носяться в ефірі /48- т 4/існування двох протилежних тенденцій прагнучих в різні боки здатних залучити людину в крайні установки втягнути його в світ - будь то в його духовну або матеріальну сторону - і тим викликати в нім розлад з самим собою вимагає існування противаги яким і є ірраціональна величина дао тому правовірний боязко прагне жити відповідно до дао щоб не